“Якщо ми будемо навчати сьогодні так,
як ми навчали учора,
як ми навчали учора,
то ми ризикуємо відібрати
у
наших дітей завтра”.
Джон Дьюі
Наказом
МОН України від 21 жовтня 2013 року №
1456 затверджена Концепція профільного навчання у старшій школі, яка визначає методологію,
організаційно-педагогічні умови та окреслює механізми реалізації профільного
навчання у старшій школі.
Профільне навчання є одним із ключових напрямів модернізації та
удосконалення системи освіти нашої держави й передбачає реальне й планомірне
оновлення школи старшого ступеня і має найбільшою мірою враховувати інтереси,
нахили і здібності, можливості кожного учня, у тому числі з особливими освітніми
потребами, у контексті соціального та професійного самовизначення і
відповідності вимогам сучасного ринку праці. Такий підхід до організації освіти
старшокласників не лише найповніше реалізує принцип особистісно орієнтованого
навчання, а й дає змогу створити найоптимальніші умови для їхнього професійного
самовизначення та подальшої самореалізації.
Міносвіти пояснило, які нововведення пропонує нова
затверджена концепція:
v виділено шість обов'язкових для вивчення
всіма учнями предметів. На кожен з них у розкладі буде виділено по три
уроки на тиждень, тобто всього 18 годин. А решта 20
годин залежить від побажань учнів та можливостей школи;
v учні мають обрати один предмет з
чотирьох – в 10-му класі (3 години) і один – в 11-му (3
години);
v учень може обрати один або два профільні
предмети (5-10 годин) (крім універсального профілю). Учень має
можливість обирати не профілі, а предмети, створюючи
варіативність профільних напрямків (фізико-філологічний, художньо-математичний
тощо);
v передбачена можливість зміни профілю або
у своєму багатопрофільному навчальному закладі, або в освітньому окрузі
(опорній школі) чи районному ресурсному центрі, враховуючи можливість вивчати
профільні предмети за дистанційною формою навчання;
У
концепції визначається 6 базових предметів (українська мова та література,
іноземна мова, історія України та всесвітня історія, математика,
природознавство, фізична культура), на вивчення яких виділяється по три години
на тиждень у 10 та 11 класах. При побудові навчальних профілів природничого
спрямування замість предмету «Природо-знавство» вивчаються на профільному або
базовому рівні предмети природничого циклу (астрономія, біологія, географія,
екологія, фізика, хімія). При побудові математичних – до трьох годин
інваріантної частини додаються п’ять годин, які розподіляються між алгеброю та
геометрією; при профільному вивченні української філології – вісім годин
розподіляються на вивчення української мови та літератури; іноземної філології
– на вивчення першої та другої іноземних мов тощо». Такий само підхід
застосовано й щодо спеціальних курсів, «вибірково-обов’язкових» предметів,
курсів за вибором, факультативних курсів.
Спеціальні
курси/профілюючі предмети - це навчальні курси/предмети, які входять до складу відповідного профілю
навчання і забезпечують поглиблене й розширене вивчення профільних предметів
(наприклад, спеціальні курси «Астрофізика», «Прикладна механіка», або/і предмет
«Астрономія» для фізичного профілю; спеціальні курси «Риторика», «Історія літератури» для
філологічного профілю) або профільну прикладну та професійну спеціалізацію
навчання (наприклад, курси «Професійні проби»). Вибір спеціальних курсів
здійснюється учнями з урахуванням планів на подальшу професійну освіту та
можливостей навчального закладу.
На вивчення спеціальних курсів/предметів може відводитися від 2 до 7 годин
на тиждень у кожному класі (в залежності від кількості вибраних профільних
предметів). Кількість годин на вивчення спеціальних курсів/предметів може бути
збільшена за рахунок додаткових годин навчального плану.
Вибірково-обов’язкові предмети – це предмети, які вводяться до навчального плану з метою загального
розвитку учнів («Основи здоров’я», «Технології», «Мистецтво», «Прикладна
економіка» (або інші предмети економічного спрямування: «Основи податкових
знань», «Фінансова грамотність», «Підприємництво» тощо) для повнішого
задоволення освітніх запитів учнів та обираються ними самостійно із
запропонованого переліку.
Із чотирьох запропонованих предметів учні за час навчання у старшій
школі можуть вивчати два - один предмет вивчається у 10 класі, один – у 11. На
вивчення кожного з предметів відводиться 3 години на тиждень.
v конкретизовано механізми
запровадження допрофільної підготовки учнів 8-9 класів: запроваджуватиметься
профілеорієнтаційний курс (складові вибору профілю навчання і напрямки
подальшого освітнього маршруту), профілеорієнтаційні курси за вибором,
поглиблене вивчення окремих предметів, факультативні курси, профільне
консультування, діагностика, кабінети профорієнтації, предметні гуртки, наукові
товариства тощо. Визначені завдання психолого-педагогічного супроводу процесів
професійного самовизначення;
v передбачено створення індивідуальної освітньої
траєкторії для кожного учня, враховуючи можливості навчальних
закладів: багатопрофільних шкіл, опорних шкіл освітнього округу, районних
ресурсних центрів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів
позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти тощо;
v передбачено дистанційне здобуття
профільного навчання у випадку зміни профілю, навчання дитини з особливими
потребами, опанування декількох профілів тощо;
v враховано принципи інклюзивної освіти;
v під час профільного навчання передбачено професійні
проби для усвідомленого вибору майбутньої професії, тобто під час
навчання за певним профілем учні можуть на практиці ознайомитися з конкретною
професією, яка відповідає обраному профілю, "випробувати" себе в ній;
v децентралізація (посилюється автономія шкіл у розробленні
навчальних планів – 52% використання навчального часу школа регламентує
самостійно з урахуванням побажань учнів).
- Відмовившись в
старших класах від нинішніх 36 навчальних годин (80% держстандарту, 20%
варіативна частина) на тиждень і залишивши лише 18 годин загальнообов’язкових,
а решту – на вибір, ми знизимо рівень загальної середньої освіти в Україні.-
стверджував
Станіслав Ніколаєнко, екс-міністр освіти.
Намір оптимізувати співвідношення інваріантної
(обов’язкові для вивчення предмети) та варіативної (предмети за вибором)
складових на користь останньої сам по собі не викликає заперечень; розмови про
«роздутість» розкладу учня точаться не перший рік. Проте у концепції не дано
відповідей на ряд важливих викликів. Якщо у старшій школі залишити лише 6
обов’язкових предметів, то у якому класі й у який спосіб буде завершуватись
опанування учнями предметів, що не потрапили до названої вище «шістки»?
Важливо пам’ятати, що зміст і якість освітніх послуг, а
також вимоги до навчальних досягнень учнів, передбачені Державним стандартом
загальної середньої освіти, ніхто не вправі ні скасувати, ні самочинно звузити.
Конституція України не лише гарантує, а також зобов’язує громадян здобути повну
загальну середню освіту. Це може відбутися або у стінах школи, гімназії, ліцею,
або ж у закладі професійно-технічної освіти, або ж у ВНЗ I-II рівнів
акредитації. У цьому сенсі наша країна справді єдина у світі (й це велике досягнення),
де повна загальна середня освіта є, так би мовити, «неуникною». Відповідно
вивчення загальноосвітніх предметів розтягнуто на всі роки шкільного навчання.
Українська модель старшої школи суттєво відрізняється від європейської чи
північноамериканської. Там до старшої школи йдуть, як правило, лише ті учні,
які вже завершили обов’язкову базову освіту й мають намір здобувати знання саме
з обраних ними профільних предметів з тим розрахунком, щоб вступати чи то до
університету, чи то до закладу професійної освіти. Відтак, фактору
«недовивчених» в основній школі предметів немає.
У рамках української освітньої моделі, де старша школа –
це не окрема ланка (ступінь) освіти, а лише пересічний завершальний її етап,
механічно припинити вивчення тих чи інших предметів у 9-му класі під гаслом
профілізації старшої школи означає поставити під удар не лише освітню долю
багатьох молодих людей, а також втратити, щонайменше у комунальних навчальних
закладах, підготовку майбутніх фахівців з математики, фізики, хімії, біології,
географії. Для приватних навчальних закладів, на мою думку, поле діяльності
було б максимально розширене, адже справжня спеціалізована підготовка з цих
предметів там збережеться, а попит на такі заклади зріс би в геометричній
прогресії. Звісно, винятково серед батьків, які мають гроші, щоб оплачувати
навчання своїх дітей у таких закладах.
Якби ми мали іншу стартову позицію, якби повною загальною середньою освітою
в Україні вважалася, наприклад, освіта на базі основної школи (9 класів), тоді
і можливо, і й необхідно було б відокремити старшу школу як окремий ступінь
середньої світи - ліцей, перейти на концентричний принцип побудови навчальних
планів і програм (вивчення матеріалу, визначеного Державним стандартом
завершувалося б у 9 класі, а в 10-11 учні опановували б основи наук на більш
високому рівні зі всіх предметів), а також надати учням старшої школи право
вільно обирати профільні предмети, а вчителям працювати за тьюторськими
технологіями.
У такому разі класи на рівні старшої школи комплектувалися б не стільки за
віковими параметрами, як тепер, скільки за способами діяльності: дослідження,
проектування, творчість. Відтак, з одного боку, учень, який свідомо, а не тому,
що іншого варіанту в нього немає, вступив до профільної старшої школи, у
співпраці з тьютором конструював би власну індивідуальну освітню траєкторію,
набував життєво важливих компетентностей у соціумі, в якому йому належить діяти
по завершенню формальної освіти, а з іншого – освітній процес не обмежувався б
прокрустовим ложем класно-урочної системи, неодмінним атрибутом котрої
залишаться будівля школи, 45 хвилинні уроки, «великі» й «малі» перерви, облік
відвідування тощо.
Проте маємо іншу законодавчу ситуацію й змальований вище сценарій може
розглядатися лише як гіпотетичний. До того ж, за усталеною практикою, на
державну підсумкову атестацію у випускному класі та на ЗНО виносяться винятково
предмети інваріантної складової й не виносяться предмети, які не вивчалися
учнями у старшій школі.
Важливою відмінністю між прийнятою та попередніми двома
редакціями концепції є те, що перша і друга були розраховані на трирічну старшу
школу, а теперішня – на дворічну. У концепції ж немає відповіді на запитання,
як українські старшокласники й педагоги в умовах обмеженого фінансування й
дворічного циклу старшої школи зможуть досягти результатів профільного навчання
не гірших, ніж у європейських країнах з їх незрівнянними фінансовими
можливостями й 3-5 річною старшою школою.
Також, попри намагання, у новому
варіанті концепції не запропоновано прагматичних і реальних шляхів розв’язання
проблеми організації повноцінного профільного навчання в умовах сільської
школи. Формулювання «профільне навчання може реалізовуватися за індивідуальними
планами і програмами», а тим більше «за дистанційною формою навчання чи у формі
екстернату»; «програма розробляється на замовлення учня і його батьків»;
«учителі широко використовують технології навчання на партнерських засадах,
виступаючи консультантами у розробленні та реалізації індивідуальних програм»
та інші на рівні теорії є коректними, але на стадії втілення в умовах сільської
школи – практично нездійсненним.
Серед «новацій» нової редакції
концепції – жорстка вертикаль управління навчально-методичним процесом. Не лише
навчальні програми базового та профільного рівнів розробляються та
затверджуються МОН, а навіть розроблені школами програми курсів за вибором і
факультативів мають право на життя лише за умови, що їх погодять предметні
комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки
України. Практика ж говорить про те, що неможливо досягти того, щоб не пізніше
другої половини серпня, у період відпусток членів предметних комісій
Науково-методичної ради з питань освіти МОН України, всі українські школи
спромоглися отримати з Києва погодження на використання таких програм.
Розпочинати ж викладання курсів, не маючи погоджених програм, - накликати
санкції проти завучів і директорів шкіл з боку усіляких контролюючих органів.
До 2018 р. є невеликий запас часу, як на теоретичні
пошуки, так і, що важливіше, створення належної лабораторної та дослідницької
бази у школах, вирішення питань оплати праці педагогів та інших викликів, що
існують чи виникнуть у майбутньому.
Комментариев нет:
Отправить комментарий